В історії назавжди залишаються імена, які з гордістю вимовляє, пам’ятає і шанує людство. У перші березневі дні ми знову згадуємо великого сина нашого народу – Тараса Григоровича Шевченка. 209 років минуло з дня народження поета, проте і нині живе під сонцем України Кобзареве слово, слово великої, непогасної любові до свого народу, своєї землі.
Плине час, як стрімкі води сивого Дніпра-Славути. Минають роки, десятиліття. Але ніколи не минеться народ і його невгасима любов до всього найкращого, що квітчає рід людський і землю рідну.
9 березня в Чинадіївському ЗЗСО І-ІІІ ступенів відзначили чергову річницю з дня народження Великого Кобзаря. Учитель української мови та літератури Бочко Наталія Іванівна провела з учнями 7-А класу виховний захід «Іду з дитинства до Тараса», метою якого було розкриває зміст творчості Великого Кобзаря, виховувати повагу і шану до великого сина України.
Український народ свято вшановує пам’ять свого безсмертного пророка, поета. У день народження поета дорослі та діти йдуть до його пам’ятника, щоб поставити свічку, покласти квіти. Линуть над світом вірші та пісні, написані Шевченком. А його величний образ постає у нових ліричних творах поетів. Звисока споглядає Тарас на свою Україну. Бо безсмертна слава народного поета – патріота. Із дитячих літ, неначе святеє писання, убираємо ми в душу його полум’яні пророчі рядки. Великий Кобзар і сьогодні незримо присутній у нашому житті, звертається до нас усіх зі своїми безсмертними словами.
За матеріалами блогу Жанни Дзямко